Карпатська Атлантида – прото Аратта

   Автор статті : Павлюк Всеволод   

До поняття Карпаттська Атлантида потрібно відносити дві складові :                          -1. Прто Аратта – це гірська територія сучасних Карпатських гір ;                                    -2. Карпатська Атлантида – це сучасне передгір’я Карпат і низовини – аж до Чорноморського побережжя (місто Одеса) , які в історичні часи існування пелеолітичного так званого В’юрмського зледеніння  (35-10 тисячоліття до н.е.) поступово з таненням льодовика , звільнялись від льодового покрову .

Таким чином ввесь час власне Карпатська Атлантида знаходлась на межі незатоплених низовинних територій , які з потеплінням  клімату  поступово “відступали” в напрямку сучасного Чорного моря . Разом з потепліням , розширювався культурний ареал проживання племен Карпатської Атлантиди до тих пір , поки культура племен , з їхнім способом проживання , мовою і племінними назвами не досягла території Кримської Атлантиди . Наприклад племена карпатських  тиверців ( сучасна Чернівецька область) на тертрії Криму почали себе називати племенами кримських таврів .                                                                               Для зручності і тому , що в ареалі сучасних Карпатських гір залишилось найбільше “слідів” проживання племен гірської Карпатської Атлантиди – прото Аратти , в данній статті буде  розглянуто в основному культурні “сліди” цих племен .

.

                       1 .Карпатська Атлантида – прото Аратта .     

          Описана в статті “Стародавня Історія України . Атлантида …” в розділі : № 6. Аратта-1А, Карпатська Атлантида.  Час існування –  пізній палеоліт (35-10 тис.років до н.е.) .

Прото Аратта . Крім пізнішого значення території Карпатських гір , слово Аратта-(к)Ар(п)атта   містить семантику первісного , ведійського(язичницького) слова Врітра , яке означало “Ворота” (порівняйте Врітра) , або “Перепона” зимового холоду відносно до літнього тепла .                          Коротко в розділі розповідається про :

Космічний Сварог - Молочний Шлях

Космічний Сварог – Молочний Шлях

-У Закарпатті біля міста Королеве у 1981 році на високому березі річки Тиса було знайдено 15 культурних шарів, вік найдавнішого та найглибшого 15-го шару на 12-метрової глибині становить 1 млн. Років до н.е. (ранній палеоліт)! Це стоянка давніх людей – архантропів .

– Це час існування людей, які жили в гірських печерах . Біля селища Молодове (Чернівецька обл.) на березі річки Дністер знайдено  стоянку віком 40 000 років до нашої ери та печерне житло давньої людини, виложене мамонтовими кістками у формі яйця . На сьогодні це яйцеподібне житло було знайдено в одному числі (експерименти професора археології Лайла Берста).

– стоянка раннього палеліту поблизу села Лука-Врублевецька під Кам’янець-Подільським.

– неандертальскі стоянки (ранній палеоліт) в Криму – грот Киїк-Коба .

– Імовірно , віднайдено легендарний острів Фуле . Роль острова Фуле (Туле) виконували не затоплені , або як варіан не зайняті льодовиком передгір’я Кримських і Карпатського гір – пагорби і плато. Залишки назв міфічного острова Туле (Фуле) , відомі в Україні, – це пагорби Товтри ( Толтри )  в Чернівецькій, Тернопільській та Хмельницькій областях вздовж Дністра . Їхнє старе ім’я – Кримські Таври і  на Чернівеччині – Товтри , де жили племена тавринів , відомі ще до часів Київської Русі .

              2.Наступним етапом буде розгляд доказів  гіпотези існування                                                      Карпатської Атлантиди …

Питання існування Карпатсьської Атлантиди потребує звернення до ведійських джерел , найстарших за віком – “Рігведи” , “Манусмріті”( Закони Ману ) , “Махабгарати” і др.  Їх написали стародавні індо-арійські племена , які прийшли в Індію із  праУкраїни ще в 3-4 тисячоліттях до н.е.  Згодом деякі з племен , зокрема племена з Педжабу , здійснивши перед цим ашвамедгу (царські жертвоприносини коня ) ,   повернулись … Можна припустити , що місцевість Пенджабу , Курукшетри , Куруджангали і др. , описана в цих стародруках , повинна зустрічатись і в сучасній Україні . І такі дуже важливі і дуже древні співпадіння  є – зокрема і на території Карпатської Атлантиди , що доказує справжність її існування !

У “Рігведі” плем’я Куру – давнє індоарійське плем’я , разом із племенем панчали  відіграло основну роль в становленні цивілізації  долини ріки Ганги .

Треба пояснити , чому нас так інтересує місце розташування стародавньої країни Курукшетри . Це тому , що етнонім Куру має пряме відншення до майбутнього етноніма кравенці . Також Курукшетра в сучасній українській мові – це Куликове Поле , Поле племені Куру . А Куликових Полей в Україні  багато …       

Річкові басейни Піднного Бугу і  Дністра

Річкові басейни Піднного Бугу і Дністра

           За стародавніми санскритськими рукописами – ведами цар Куру привів своє плем’я на Курукшетру-Курудешу-Курустхану з Пенджабу (високогірна територія сучасної Індії )  – Аратти . У  “Махабгараті” ця країна має назву Куруджангала “Ліс Куру” , згодом Курукшетра “Поле Куру” . Її столицею була Індрапрастха “Престол Індри”. Північною межею Курукшетри з півночі була ріка Сарасваті , а південною межею – ріка Дрішадваті , які течуть від Гімалайських гір і не належать до басейну Інду-Сінду . Разом ці дві ріки обмежували територію – межиріччя . По-українськи назви цих річок звучатимуть , як Сарасвиця і Дрішадвиця . Ріка Сарасваті на санскриті означає “лебедовиця”, “журавлиця”, і що важливо , іранська форма назви Сарасваті буде Харахвайті , або “Гороховиця” . Санскритське слово “дрішад” означає ” камінь , тому ріка Дрішадваті буде українською звучати , як Кам’яновиця .                                                        Між річками Сарасваті і Дрішадваті древній звід “Законів Ману”, або “Манусмріті” розміщує так звану Брахмаварту “Країну Брахми”  , інша назва якої – Ар’яварта “Країна аріїв”. ( Закони   Ману , ІІ , 20 ) .                                                “Манусмріті”  мовить : Курукшетра, Матсь’я, Панчала й Матхура – це Брахмарші-деша “Країна божественних мудреців”.                                                            Разом  з Дрішадваті  й Сарасваті знамениту Курукшетру -Курустхану за “Рігведою” , обмежує і річка Ашманваті . Санскритьське “ашман”, “акман” також означає “камінь”.  Всі ці три річки і характеризують  Курукшетру , як кам’янисту територію ( можливий зв’язок із словом  “амінь” ) .     

Південний Буг

Південний Буг

Як уже було вказано , іранська форма звучання (кентум) ріки Сарасваті , буде Харахайваті – “Гороховиця”.  А стара назва ріки Півенний Буг – ріка Бог/Баг . А в мові санскрит присутні приголосні звуки , які з плином віків “відпадали” , або трансформувались у другі звуки . В такому разі стародавня назва ріки Буг могла звучати , як  Б(г)аг  , або Багорохвиця – Бага/Бога Ріг , що тотожне назві “Гороховиця”. Бажано  відзначити , що  дуже вірогідно пов’язувати майбутню назву хорвати з назвою річки Буг “Гороховиця” .

Дністер

Дністер

Подібна ситуація складаєтьс і з назвою ріки Дрішадваті ” Кам’яновиця”. Їй відповідатиме добре знайома нам ріка Дністер . При чому  слово  “Дністер” більше відповідає мовній групі сатем , тому можна припустити , що тут мешкали племена , які  в майбутньому могли називатись сербами .

                         

   3. Місце локалізації  праКурукшетри .

Як уже зазначалось етнонім Куру і  Курукшетра аналогічний майбутньому етноніму кравенці .  Розглянем місце , де була розташована прото Аратта .  Згідно  “Манусмріті”  північною межею Курукшетри була Сарасваті , або як ми вияснили Південний Буг . Відповідно південною межею служила річка Дрішадваті , або Дністер . Згідно “Рігведи” , однією із сторін стародавньої Курукшетри-Курустхани  була по річці Ашманваті , також у перекладі з санскриту “Кам’янка” . Їй скоріше за все відповідає східна границя – річка Уманка , що протікає через сучасне місто Умань . Накінець логічно припустити , що західною межею було Карпатське високогір’я .

  По річці Дністер жили тиверці , які згодом внаслідок міграції на південний схід дали збірну назву племенам кримських таврів (ще таврів Кримської Атлантиди) .

  По річці Буг жили дуліби , уличі (ультини) …                                                                        Середньовічні літописні дані вказують , що близько  885 року “… володарювала Русь (Київська) над полянми і древлянами , і сіверами , і радимичами , а з уличами і тиверцями воювала …”                                                                                                               Близько 940 року головне місто уличів Пересічен (Престільчен?) обложив київський воєвода Свенельд . Вірогідно – це сучасне міто Брест ( береста з давніх ведійських часів служила основою , на яку наносили давні письмена , як на пергмент ) .  Також можливою столицею уличів був Перемишль ( це точно пініше столиця білих хорватів – (п)лемків ) –  з 1086 по 1141 рік осідок усуненої від  великокнязівської   влади лінії Рюриковичів — нащадків найстаршого сина Ярослава Мудрого Володимира .  Слід відзначити  , що саме значення слова “пересічен” має відношення і до слова “перстень” , і до слова “перст” , і до слова “престол” ,  тобто перстом писались священні тексти у ведійські часи . Також простежується зв’язок  слова “пересічен” із словами “перс” , Персія  . Можливо семантика слова “перс” якраз і пов’язана з словом “перст” , бо існує поняття “священний перст”, давні  .

Галич - столиця племені уличів . ультинів

Галич – столиця племені уличів . ультинів

Достеменно подальша  доля  міста Пересічен не відома , але  в майбутньому  головним містом уличів постає княже місто Галич тому  , що уличі , ультини  – це добре відомі галичани .  Вони ж великою мірою одні з племен , які , разом з поляками (полянами ) ,  найбільше  причетні до білих хорватів .  Якийсь зв’язок існував в уличів-галичів і з болгарами , бо в болгарів є легенда , за якою Аспарухові  болгари прийшли на Дунай з річки чи місцевості , яка по-болгарскому звалася Онглон .    Співставляючи факти можна дійти висновку про спорідненість племен білих хорватів , галичан ,  білорусів , поляків і болгар . Фонетично слово “ультин” близьке  до слова “гульден” , і до грецької столиці Афін/Ат(г)ен , бо грецькою мовою вимовляється “Athens” ,  що може вказувати на сліди племен пелазгів …

Стільське городище

Стільське городище

Також в середні віки існувало місто Стільське (Престільське?) – столиця білих хорватів . Стільське городище на Львівщині, столицю середньовічної Білої Хорватії, археологи досліджують вже 30 років і заявляють про те, що це пам’ятка VIII-X століть, яка розповідає про історичний, культурний, розвиток слов’янського населення, що мешкало у карпатському регіоні України.                                                                                                                                                            За припущеннями археологів, у Стільсько проживали 40-45 тисяч осіб і це була столиця країни слов’ян, яку знають, як Біла Хорватія ( це сучасне українське передгір’я Карпат (Чернівецька, Івано-Франківська, Тернопільська, Львівська області , частина Польщі, Словаччина, Угорщина).                                                                    Під час археологічних досліджень біля Стільсько, у селі Дуброва та Ілів, знайдені

Давнє святилище, с.Дуброва

Давнє святилище, с.Дуброва

давні дохристиянські святилища, де молились багатовірці. У скелях, висічених, за даними археологів, у середині VIII століття, є залишки давніх храмів слов’ян. Скельний комплекс язичників мав жертовні ями і дослідники виявили там рештки жертвоприношень. А це ще одне свідчення про те, що місто існувало до Х століття .Коли на цю територію прийшли християни, то монахи-скитники у скелі облаштували свої келії, можливо, у них були і захоронені. У Ватиканських архівах ХIVстоліття мовиться, що між Галичем і Володимиром є місто Стольсько – осередок Галицької митрополії.

Чернівці - столиця племені тавринів , червінців

Чернівці – столиця Червоної Русі  і  племені тиверців/тавринів , червінців

Племінним центром тиверців був Червень . А це – сучасне місто Чернівці !!!  Тоді виходить , що столицею так званої Червоної Русі і було місто Чернівці . А звідси і паралель від тиверців до кримських таврів …

 

   Етнічний склад племен Аратти

Comments are closed.