Племена часів Київської Русі

     Пропонується розглянути деякі заплутані сторінки історії часів Київської Русі .

   Віддаючи належне “Повісті врем’яних літ”,  історики постійно наштовхються на суперчлливі дані , підробку літописцем хронології подій . Зокрема неточності помітні в закликанні варягів , в  Володимировім хрещенні . З  якихось причин виникає  прогалина в описанні історії Київської Русі протяжнітю майже 80 років – від 860  до 941 року. Іноземні джерела підтвержують тільки дві події : похід русів на Константинопіль у 860 р. і похід князя Ігоря  у 941 році , і взагалі не вказують на жодну подію, пов’язану зкнязем Олегом . А коли так , то постать кязя Олега – це вимисел літописця .

    Взагалі  той період , після навали татаро-монгольських племен , характеризується  пошуком Золото-Ордиськими ханами на переможених теренах , князів ,  які “прихильно” ставляться до Золотої Орди , але були б справжніми князями даних племен , а не намісниками  …  Треба згадати те, що високе положення Рюриковичів у Золотій Орді – це наслідок кревного ритуального братання Олександра Невського з родиною Батия, з Сартаком – сином хана. Положення Невського, як названого сина Батия, показало іншим Рюриковичам спосіб збереження влади через відверте служіння ординцям.    Пізнішим “трендом” на цих теренах стає присвоювання собі історії  переможених племен , яке почалось в 10 столітті і “розцвіло” в 15 столітті – коли якраз найбільше було “переписано” історію Київської Русі 9-10 століть за рахунок довколишніх князівств… Цей метод мав слідуючу технологію :  рукописні літописи , або прсто літописні твори  вилучались як в найповнішому обсязі . Потім їх “творчо” переробляли на користь якої-небудь династії потрібного князівства – зокрема в даному випадку на користь династії Рюриковчів .  А оригінали літописних рукописів переможених князівств  спалювались в печах , щоб в подальшому випаково не викрили підробку потрібного “рукописного” фальсифікату …       Джерело:   http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/130                                                              

Згідно літопису відомо , що князь Олег? воює з древлянами , а в 885 р. поширює свою владу на сіверів і радимичів . ” І володарював Олег над полянами і дрелянами , і сіверами , і радимичами , а з уличами і тиверцями  воював ” .

         Cтосовно князя Володимира , сина Святослава і його матері  Малуші .

   Чомусь прийнято негативно ставитись до княгині Малуші , дочки древлянського князя Мала . Древлянин Мал стратив князя Ігоря . А жінка Ігоря , княгиня Ольга якраз і розгромила древлян  після взяття їхньої столиці – міста Іскоростень , нібито як кару за смерть князя Ігоря . Але жаліти потрібно дочку ревлянського князя Мала –  Малушу , матір князя Володимира тому , що Княгиня Ольга відправила Малушу з малолітнім сином Володимиром у вигнання , згідно літопису в Новгород , але за новими даними – в Новоград-Волинський .  Сама княгиня Ольга постає княжною з болгарського Плескова (Плиска) , а не з російського Пскова , на що вказує  “Володимирський  Літописець” (15 століття) . Давньоболгарський звід літописів “Історія Джагфара” називає князя Ігоря болгарським принцем Угером (Олегом?) , а його дружину Ольгу – дочкою тмутораканського хана , уродженкою місцевого Плескова …  Потрібно відзначити дуже важливу деталь , яка можливо навмисно приховувалась . Джерело , знане в історичній науці , як “Кембріджський документ”  (С.Наливайко “Етнічна історія Давньої України” . стор.416 ) , називає  хозарське місто Тмуторакань – містом Самкерч . А це не що інше як сучасне місто Керч – столиця древнього Боспорського царства .

          Співставлячи ці два історичні епізоди , можна дійти припущення , що під міфічним іменем князя Олега літописець приховав чернігівську династію князів Ольговичів , або Олеговичів .  Також можна припустити , що з якизось причин Київське князівство захоплювали чернігівські князі Ольговичі , по крайній мірі в часи з 860 року по 941 рік , в якому за літописцем князь Олег залишив Русь (Київську).  Також загальновідомо про спорідненість Тмуторакані і Чернігівського князівства …

   Значить княгиня Ольга , мати князя Святослава і бабаця князя Володимира , могла мати відношення до Черніговської династії Ольговичів/Олеговичів . Також  виявляється спорідненість Ольги з болгарами .  Це тим більше вірогідно , якщо згадати загальновідому прив’язаність її сина , князя Ярослава  до Болгарії …

  Інтересно , що в санскритських ведах знаходяться історичні паралелі , як відносно княгині Ольги , так і древлянської княжної Малуші , хоча і під дещо іншими іменами …  Так князь Володимир був сином Ярослава і древлянської  князівни Малуші . Як ми з’ясували , княгиня Ольга має відношення до древніх болгар і до чернігіської династії Ольговичів … В санскриті описано історичну паралель княгині Малуші – доньку царя країни Панчали – Драупаді  ( С. Наливайко “Індійський міф . Український коментар” , стор. 91 ) . Згідно цих даних ,  Драупаді вийшла заміж за п’ятьох синів царя Панду… Це може означати тільки одне – плем’я кривичів-сомаків Драупади зв’язало свою долю з молодим племенем пандавів-печенігів , синів царя Панду .  Другими словами , спираючись на санкрит , можна стверджувати аналогічно , що  плем’я древлян в особі Малуші/Драупаді зв’язало свою долю з племенем печенігів/половців в особі  князя Святослава – сина княгині Ольги . А спільним нащадком цього союзу був син Малуші і Святослава – князь Володимир …  Правильність припущення підтверджують історичні дані : княгиня Ольга зруйнувала древлянську столицю Коростень , полонила Мала з родиною (Малушою)  і відправила їх на заслання …   Драупаді ж тринадцять років провела разом зі своїми п’ятьма чоловіками у вигнанні , причому останній рік була служницею при дворі чужого царя під ім’ям Маліні .

      В двох  випадках постраждали Драупаді і Малуша . Вони представляли сторони конфлікту одних і тих же груп племен , щоправда в різні історичні періоди . Якщо царівна Малуша представляла своїх : древлян і русичів (Київської) Русі ,  то Драупаді представляла своє плем’я панчалів-кріві , яке пов’язало свою долю з пандавами … Час написаня ведійської історії  “П’ятеро братів-Пандаів та їхня дружина Драупаді”  набагато ранніший  і  події стосовно  царівни Драупаді , а особливо племені пандави , надзвичайно добре простежуються на території сучасного Криму .  Виходить , що загально відоме з сердньовіччя протистояння русичів і половців , в якому перемогу одержувала то одна то друга сторона , тягнеться набагато століть вглиб історії -в доісторичні часи …

… Батько іторії , Геродот  подав кілька версій походження скіфів .                                       Згідно першої , у першолюдини Таргітая від доньки ріки Брисфен було троє  синів : Ліпоксай , Арпоксай і Колаксай .                                                                                                       Згідно другої версії , в Геракла від змієногої діви-богині народилися троє синів : старший Агатирс , середульший Гелон і молодший Скіф  .  Тобто Колоксай був Скіфом .

  

Спаський собор у Харкові

Спаський собор у Харкові.  Харків – столиця племені сіверян

Розглядаючи древні ведійські племена і їхні столиці , ми знаходимо , що племінним центром племені сувірів було місто Рурука . Але древні ведійські сувіри – це середньовічне плем’я сівери . Їхня столиця історії не відома , але проводячи аналогію з ведійськими сувірами , ми приходимо до висновку , що племінним цетром сіверів в ранні віки був Харків ( Харуруків) !!!  Також це значить , що сівери могли бути представниками молодшого із трьох братів – Скіфа / Колаксая . А за легендою , якраз наймолодшому із трьох братів вдалось оволодіти зброєю , залишеною Гераклом , тобто наймолодшому з трьох сонів Геракла , Скіфові дісталась влада …                               Також можна і потрібно припустити , що древній Київ , ще доскіфський з династією Києвичів (легендарний коваль Кова) , захопила наймолодша воїнська  гілка скіфів тому , що Рюриковичі – це сіверяни із столичного міста Харурукова-Харкова ..! 

Стародавній Чернігів

Стародавній Чернігів – столиця племен печенігів

  Аналогічно розглядаючи половців і печенігів , потрібно утвердити погляд і на їхній племінний центр – місто Чернігів . В самій назві міста Чернігів угадується , що це була столиця  печенігів ( пеЧернігів ) . В слові “печерніги” присутні два повноцінні слова – “печери” і “наги” .  Розглядаючи значення цих слів з позиції індійскої мови санскрит знаходимо , що слово “печери” стосується “печерян” – племен , які жили в печерах:  норах(норики, нуріці,) , неври-дніпровське плем’я , капищах(Панти-капей, або П’ятикапище –  це сучасне місто Керч) . Слово “наг” в санскриті має значення – царські змії , “кобри”.  Тобто печеніги другими словами були печерними нагами , темними(слово Тимур), чорними(від слова “черний”) …

Істотні паралелі з ведійськими племенами , і що особливо цікаво, з племенами

Полтава

Полтава

давньої Еллади , існують в славного міста Полтава .  М’яка слов’янська вимова згладила давнішу ведійську назву племен  партхавів , назва яких пов’язується  з ведійською богинею землі – Прітхві  . Логічно звучатиме , що столицею племен патхавів було місто Партхава , яка по-слов’янськи звучатиме Полтава . Але племена партхавів – це племена спартхавів , або Спартів-спартанців .  Саме слово спартанці потрібно асоціювати з “загадковим” словом “ісполіни” , або “спори” . За легендою про  Одіссея , який шукав Золоте Руно , одним із випробовувань Одіссея була битва його з вогнедишими биками, що стерегли Руно , і засівання зораного поля зубами вбитого дракона . Із посіяних зубів дракона виросли воїни (спори) . Воїни відразу почали між собою битись , поки їх не залишилось п’ятеро . 

 

 

Взагалі болгарський слід в історії

Comments are closed.