Пропонується розглянути деякі заплутані сторінки історії часів Київської Русі .
Віддаючи належне “Повісті врем’яних літ”, історики постійно наштовхються на суперчлливі дані , підробку літописцем хронології подій . Зокрема неточності помітні в закликанні варягів , в Володимировім хрещенні . З якихось причин виникає прогалина в описанні історії Київської Русі протяжнітю майже 80 років – від 860 до 941 року. Іноземні джерела підтвержують тільки дві події : похід русів на Константинопіль у 860 р. і похід князя Ігоря у 941 році , і взагалі не вказують на жодну подію, пов’язану зкнязем Олегом . А коли так , то постать кязя Олега – це вимисел літописця .
Взагалі той період , після навали татаро-монгольських племен , характеризується пошуком Золото-Ордиськими ханами на переможених теренах , князів , які “прихильно” ставляться до Золотої Орди , але були б справжніми князями даних племен , а не намісниками … Треба згадати те, що високе положення Рюриковичів у Золотій Орді – це наслідок кревного ритуального братання Олександра Невського з родиною Батия, з Сартаком – сином хана. Положення Невського, як названого сина Батия, показало іншим Рюриковичам спосіб збереження влади через відверте служіння ординцям. Пізнішим “трендом” на цих теренах стає присвоювання собі історії переможених племен , яке почалось в 10 столітті і “розцвіло” в 15 столітті – коли якраз найбільше було “переписано” історію Київської Русі 9-10 століть за рахунок довколишніх князівств… Цей метод мав слідуючу технологію : рукописні літописи , або прсто літописні твори вилучались як в найповнішому обсязі . Потім їх “творчо” переробляли на користь якої-небудь династії потрібного князівства – зокрема в даному випадку на користь династії Рюриковчів . А оригінали літописних рукописів переможених князівств спалювались в печах , щоб в подальшому випаково не викрили підробку потрібного “рукописного” фальсифікату … Джерело: http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/130
Згідно літопису відомо , що князь Олег? воює з древлянами , а в 885 р. поширює свою владу на сіверів і радимичів . ” І володарював Олег над полянами і дрелянами , і сіверами , і радимичами , а з уличами і тиверцями воював ” .
Cтосовно князя Володимира , сина Святослава і його матері Малуші .
Чомусь прийнято негативно ставитись до княгині Малуші , дочки древлянського князя Мала . Древлянин Мал стратив князя Ігоря . А жінка Ігоря , княгиня Ольга якраз і розгромила древлян після взяття їхньої столиці – міста Іскоростень , нібито як кару за смерть князя Ігоря . Але жаліти потрібно дочку ревлянського князя Мала – Малушу , матір князя Володимира тому , що Княгиня Ольга відправила Малушу з малолітнім сином Володимиром у вигнання , згідно літопису в Новгород , але за новими даними – в Новоград-Волинський . Сама княгиня Ольга постає княжною з болгарського Плескова (Плиска) , а не з російського Пскова , на що вказує “Володимирський Літописець” (15 століття) . Давньоболгарський звід літописів “Історія Джагфара” називає князя Ігоря болгарським принцем Угером (Олегом?) , а його дружину Ольгу – дочкою тмутораканського хана , уродженкою місцевого Плескова … Потрібно відзначити дуже важливу деталь , яка можливо навмисно приховувалась . Джерело , знане в історичній науці , як “Кембріджський документ” (С.Наливайко “Етнічна історія Давньої України” . стор.416 ) , називає хозарське місто Тмуторакань – містом Самкерч . А це не що інше як сучасне місто Керч – столиця древнього Боспорського царства .
Співставлячи ці два історичні епізоди , можна дійти припущення , що під міфічним іменем князя Олега літописець приховав чернігівську династію князів Ольговичів , або Олеговичів . Також можна припустити , що з якизось причин Київське князівство захоплювали чернігівські князі Ольговичі , по крайній мірі в часи з 860 року по 941 рік , в якому за літописцем князь Олег залишив Русь (Київську). Також загальновідомо про спорідненість Тмуторакані і Чернігівського князівства …
Значить княгиня Ольга , мати князя Святослава і бабаця князя Володимира , могла мати відношення до Черніговської династії Ольговичів/Олеговичів . Також виявляється спорідненість Ольги з болгарами . Це тим більше вірогідно , якщо згадати загальновідому прив’язаність її сина , князя Ярослава до Болгарії …
Інтересно , що в санскритських ведах знаходяться історичні паралелі , як відносно княгині Ольги , так і древлянської княжної Малуші , хоча і під дещо іншими іменами … Так князь Володимир був сином Ярослава і древлянської князівни Малуші . Як ми з’ясували , княгиня Ольга має відношення до древніх болгар і до чернігіської династії Ольговичів … В санскриті описано історичну паралель княгині Малуші – доньку царя країни Панчали – Драупаді ( С. Наливайко “Індійський міф . Український коментар” , стор. 91 ) . Згідно цих даних , Драупаді вийшла заміж за п’ятьох синів царя Панду… Це може означати тільки одне – плем’я кривичів-сомаків Драупади зв’язало свою долю з молодим племенем пандавів-печенігів , синів царя Панду . Другими словами , спираючись на санкрит , можна стверджувати аналогічно , що плем’я древлян в особі Малуші/Драупаді зв’язало свою долю з племенем печенігів/половців в особі князя Святослава – сина княгині Ольги . А спільним нащадком цього союзу був син Малуші і Святослава – князь Володимир … Правильність припущення підтверджують історичні дані : княгиня Ольга зруйнувала древлянську столицю Коростень , полонила Мала з родиною (Малушою) і відправила їх на заслання … Драупаді ж тринадцять років провела разом зі своїми п’ятьма чоловіками у вигнанні , причому останній рік була служницею при дворі чужого царя під ім’ям Маліні .
В двох випадках постраждали Драупаді і Малуша . Вони представляли сторони конфлікту одних і тих же груп племен , щоправда в різні історичні періоди . Якщо царівна Малуша представляла своїх : древлян і русичів (Київської) Русі , то Драупаді представляла своє плем’я панчалів-кріві , яке пов’язало свою долю з пандавами … Час написаня ведійської історії “П’ятеро братів-Пандаів та їхня дружина Драупаді” набагато ранніший і події стосовно царівни Драупаді , а особливо племені пандави , надзвичайно добре простежуються на території сучасного Криму . Виходить , що загально відоме з сердньовіччя протистояння русичів і половців , в якому перемогу одержувала то одна то друга сторона , тягнеться набагато століть вглиб історії -в доісторичні часи …
… Батько іторії , Геродот подав кілька версій походження скіфів . Згідно першої , у першолюдини Таргітая від доньки ріки Брисфен було троє синів : Ліпоксай , Арпоксай і Колаксай . Згідно другої версії , в Геракла від змієногої діви-богині народилися троє синів : старший Агатирс , середульший Гелон і молодший Скіф . Тобто Колоксай був Скіфом .
Спаський собор у Харкові. Харків – столиця племені сіверян
Розглядаючи древні ведійські племена і їхні столиці , ми знаходимо , що племінним центром племені сувірів було місто Рурука . Але древні ведійські сувіри – це середньовічне плем’я сівери . Їхня столиця історії не відома , але проводячи аналогію з ведійськими сувірами , ми приходимо до висновку , що племінним цетром сіверів в ранні віки був Харків ( Харуруків) !!! Також це значить , що сівери могли бути представниками молодшого із трьох братів – Скіфа / Колаксая . А за легендою , якраз наймолодшому із трьох братів вдалось оволодіти зброєю , залишеною Гераклом , тобто наймолодшому з трьох сонів Геракла , Скіфові дісталась влада … Також можна і потрібно припустити , що древній Київ , ще доскіфський з династією Києвичів (легендарний коваль Кова) , захопила наймолодша воїнська гілка скіфів тому , що Рюриковичі – це сіверяни із столичного міста Харурукова-Харкова ..!
Стародавній Чернігів – столиця племен печенігів
Аналогічно розглядаючи половців і печенігів , потрібно утвердити погляд і на їхній племінний центр – місто Чернігів . В самій назві міста Чернігів угадується , що це була столиця печенігів ( пеЧернігів ) . В слові “печерніги” присутні два повноцінні слова – “печери” і “наги” . Розглядаючи значення цих слів з позиції індійскої мови санскрит знаходимо , що слово “печери” стосується “печерян” – племен , які жили в печерах: норах(норики, нуріці,) , неври-дніпровське плем’я , капищах(Панти-капей, або П’ятикапище – це сучасне місто Керч) . Слово “наг” в санскриті має значення – царські змії , “кобри”. Тобто печеніги другими словами були печерними нагами , темними(слово Тимур), чорними(від слова “черний”) …
Істотні паралелі з ведійськими племенами , і що особливо цікаво, з племенами
Полтава
давньої Еллади , існують в славного міста Полтава . М’яка слов’янська вимова згладила давнішу ведійську назву племен партхавів , назва яких пов’язується з ведійською богинею землі – Прітхві . Логічно звучатиме , що столицею племен патхавів було місто Партхава , яка по-слов’янськи звучатиме Полтава . Але племена партхавів – це племена спартхавів , або Спартів-спартанців . Саме слово спартанці потрібно асоціювати з “загадковим” словом “ісполіни” , або “спори” . За легендою про Одіссея , який шукав Золоте Руно , одним із випробовувань Одіссея була битва його з вогнедишими биками, що стерегли Руно , і засівання зораного поля зубами вбитого дракона . Із посіяних зубів дракона виросли воїни (спори) . Воїни відразу почали між собою битись , поки їх не залишилось п’ятеро .
Взагалі болгарський слід в історії