Поле Куру, Баларама,бог Ор і Кукутень-Трипільська культура.

Авторська стаття.
Передмова.
Поле Куру – це журавлине поле. Кур – стародавня назва тотемної тварини пеласгів ‘журвавля’, ‘лелеки’, ‘бузька’ – птаха ріки Буг…
Лелеки – перелітні птахи, які на зиму відлітають з України в Північну Африку. Колись були племена ‘лелеги’… Цей шлях перельоту повторили ‘племена моря’ – пелазги,. Вони залишили місця свого перебування на Балканах, Апеннінах, Близькому Сході, Палестині, в Єфіопії і накінець в Єгипті, де створили стародавню культуру…
Культура пеласгів, за моїм переконанням – це рання трипільська землеробська культура, яку в часовому просторі я відношу до часу виникнення орного землеробства. Божеством орного землеробства є ведійський Баларама Санкаршана. Це божество має свої атрибути: зброю – плуг з лемехом, булаву і посох …
   Потрібно усвідомити Балараму – бога землеробів, пізніше званого, як бог Ор, небесний пояс Оріона, який складається з трьох зірок. Баларама є старшим братом Крішни і не треба плутати Балараму з Крішною – богом пастухів богом Горсом… З Баларамою пов’язані тотемна птаха Журавель – Кур і Болоховські Землі на стику Київської, Житомирської і Волинської земель (Дядьків, Чудин і др.) і сучасні прізвища на Західній Україні – Білик і др. На мою думку культ Баларами в нас залишився відображеним словами ‘волохи’, ‘булахи’, ‘брахмани’ – жрецькою верствою тогочасного суспільства…
Згодом культ тотему Куру (Журавля), Ора – Баларами застарів і був скинутий молодшими племенами пастухів – племенами Крішни – царя Гороха, молодшого бога Хоса, тотемним птахом яких був ‘Сокіл‘…
Отже Баларама – це бог Ор (Агор), а Крішна – це Хорс, Горох. теукр…
Але культура тотема Куру залишила свій слід в назві племен ‘древляни’. В стародавньому Согді була місцевість Зеравшан, вона ж Деравшан – земля деравів, журавів. Це озерний край…
На сьогодні залишилась назва древлянська – Житомир, край жеравів, древлянська земля. Там же і місто Іскоростень.
.
Кукутень – Трипільська Культура.
.
Поширення Трипільської культури 6000-3000 років до н.е. часів енеоліту (мідно-бронзова епоха). Співпадає територіально з українським Полем Куру. Розташування  Дунайсько – Дністро- Бужське триріччя, тотемом Поля Куру був журавель.
Карта поширення Кукутень-Трипільської культури і періодизація (кольорами).
Період А – ранній 6000 – 4000 років до н.е. Прутсько-Дністровське межиріччя – територія сучасної Молдови і Вінницької області України – початково це було Південно-Східне Прикарпаття.
Період В – середній 4000 – 3100 років до н.е. Дністро-Бужське межиріччя. Поселення Майданецьке, Тальянки і др.
Період С -пізній 3100 – 2500 років до н.е. Дністро-Дніпровське межиріччя. с. Трипілля.
https://en.wikipedia.org/wiki/Trypillia
.
Трипілля
                                                   Карта поширення Кукутень-Трипільської Культури.
.
                                                             ПОЛЕ КУРУ В СТАРОДАВНІЙ УКРАЇНІ.
             Ріка Буг – її іранська назва буде звучати, як Гороховиця (санскритська назва буде Сарасваті).
   Поле Куру (божество Кур – це пізніший Ор) – це земля, де виникло землеробство. Землеробство тут сформувалось спочатку в його первісному виді – як обробка землі мотикою, сохою. Згодом землеробство на цій території еволюціонувало в обробку землі за допомогою орного запрягу і супроводилось винайденням плуга і лемеха, як залишку рогу сохи…
Межі Поля Куру я визначив за порівнянням ведійських границь річок Сарасваті, Дрішадваті і Ашманваті і їх українських відповідників – річок Південний Буг, Дністер і Осмолода.
Для кращого розуміння суті я почну розгляд границь Поля Куру з української локації.
Поле Куру.
Поле Куру в стародавній Україні.

Поле Куру в стародавній Україні.

Іранська форма звучання (мовна група кентум) ріки Сарасваті, буде Харахайваті – “Гороховиця”. Стара назва ріки Південний Буг – ріка Бог/Баг. А в мові санскрит присутні приголосні звуки, які з плином віків “відпадали”, або трансформувались у другі звуки. В такому разі стародавня назва ріки Буг могла звучати, як Б(г)аг, або Багорохвиця – Бага/Бога Ріг, що тотожне назві “Гороховиця”. Бажано відзначити, що дуже вірогідно пов’язувати майбутню назву хорвати з назвою річки Буг “Ба-хор(ох)в-иця”, згідно іранської форми звучання (мовна група Kентум).
                                                   Границі розташування Курукшетри в Україні.
    Згідно ведійських джерел Стародавньої Індії (https://en.wikipedia.org/wiki/Vedic_period): найстаршої за віком – “Рігведи” (https://en.wikipedia.org/wiki/Rigveda), “Манусмріті” ( Закони Ману)  
“Махабгарати” (https://en.wikipedia.org/wiki/Mahabharata, індійських пуран – усних старовинних переказів (https://en.wikipedia.org/wiki/Puranas) і других джерел – межі Поля Куру в Стародавній Індії визначено. На їх основі в Україні також знайдено мною межі Поля Куру – країни Курукшетри в Україні:
                                                                       Північною межею
– ріка Буг, на берегах якої каміння у формі горошин.
Північною межею країни Курукшетри – Поля Куру була ріка Сарасваті (Горохуватка), або як ми вияснили Південний Буг. Слово «горох» також може означати кам’янисту територію, де було багато маленького каміння у формі горошин. Іранське слово “Harah” могло послужити основою, з якої утворилась назва племен ХОРВАТИ. Також дуже вірогідно пов’язувати значення слова “горох” з поняттям “зерно” і виникненням примітивного землеробства. Слово «горох» в англійській мові (“pea”), тільки в множині “peas”, є корінним, з якого утворилось англійське слово селянин (“peasant”). A ім’я царя Куру асоціюється з назвою Журавля – птах Кур. Треба зазначити, що слово “горох” пишеться англійською мовою в множині “peas” і дуже подібне по звучанню до англійського слова мир – “peace”. Етнонім царя Куру, родоначальника племен кауравів, скоріше всього має відношення до ведійського божества Баларами. Баларама – це землеробське сонячне божество, сам золотавошкірий і одягнений в синій одяг. Баларама, символічною зброєю якого був плуг для орної обробки землі, був місячно-сонячним “творцем” Трипільської культури , яка фактично зародилась на території Дністро-Бужського дворіччя.
           

Ріка Південний Буг.

Ріка Південний Буг.

   Хорвати були старшими нащадками царя Куру і були першими кімерійцями-землеробами. Згідно класифікації Геродота із трьох синів Таргітая; Агатирса-Ліпоксая, Гелона-Арпоксая і Скіфа-Сколота – середнім сином Таргітая був Гелон, він же Арпоксай. Геродот пише, що плем’я авхатів походить від старшого Ліпоксая, молодші катіари та старші траспії – від середнього сина Гелона-Арпоксая, а паралати (королівські скіфи) – від Колаксая, який був наймолодшим братом. До нащадків середнього сина Таргітая – Гелона належали дві групи племен: старші траспії і молодші катіяри. Старші племена Гелона називались траспії і їх треба ототожнювати з Кімерійцями – старшими трипільськими племенами Кукутень-Трипільської цивілізації. А трипільці були предками хорватів.
                                                                                  Південною межею
– ріка Дністер, береги якої мають каміння у формі кам’яних валунів.
Південною межею служила ріка Дрішадваті в Індії, а на території України – ріка Дністер.
Тут складається аналогічна ситуація з назвою ріки Дрішадваті – ”Кам’яновиця”. Їй відповідає добре знайома нам ріка Дністер. При чому слово “Дністер” більше відповідає мовній групі сатем, тому можна припустити, що тут мешкали племена, які згодом могли назвати себе сербами.
Друга назва ріки Дрішадваті була ”Кам’яновиця”. Санскритське слово “дрішад” тоже означає ”камінь”, але вже більшого розміру, тому ріка Дрішадваті буде українською звучати, як просто Кам’яновиця (яка тече по кам’янистій території). Англійською мовою «камінь» буде “stone”. Жителі цієї території англійською мовою могли називатись “stoner”, “dni-stoner”. Ріка Дністер протікає через кам’янисту територію, де каміння виглядає у формі валунів і великих каменів. Це територія знайомої нам ріки Дністер. Слово “Дністер” більше відповідає мовній групі САТЕМ і тому можна припустити, що тут мешкали племена, які згодом могли назвати себе сербами. Слово “камінь” (анлійською “stone”) можна асоціювати з ведійським божеством Кришною. А Кришна власне і був тим Гераклом, яким ми його собі уявляєм. В Індії він зображається синюватошкірим і одягнутим у жовтуватий світлий одяг.
Ріка Дністер.

Ріка Дністер.

Ріка Дністер.
. Серби, тобто племена катіяри були молодшими нащадкамм Арпоксая-Гелона і також були кімерійцями. Згідно класифікації Геродота, середнім сином Таргітая був кімерієць Гелон, він же Арпоксай. До нащадків Гелона належали дві групи племен: старші траспії і молодші катіяри. Молодшими нащадками Гелона були катіяри – майбутні серби. Катіяри на відміну від трипільців були напівкочовими племенами – пастухами, які випасали худобу біля поселень.
                                                                            Західною межею
– ріка Лімниця, береги якої скелясті – по-англійськи “rocki”.
було Карпатське високогір’я з річкою Лімниця. Стародавня місцевість спочатку називалась Куруджангала (ліс Куру), а пізніше її назвою стала Курукшетра (поле Куру). Згідно “Рігведа”, однією із сторін (Західна границя) стародавньої Аратти була гірська річка Ашманваті, яка також у перекладі з санскриту означає “Кам’яновиця”, але точніше «Скелевиця» (англійською мовою «скелястий» буде “rocky”). Їй найкраще відповідає гірська річка Лімниця у високогір’ї Карпат. Береги ріки Лімниця скелясті, а назва ріки «Ашманваті» могла в давнину мати назву «Курушманиця» («Колисковиця»). По річці Лімниця існує місто Калуш, на Памірі живуть племена «калаші. Слово “Лімниця” містить кореневі слова з санскриту: кореневе слово “lam” відноситься до вогню (полум’я) – flame … Англійське слово “ROCK” означає “скеля”, а в стародавній Україні добре відомі племена “роксалани“, які дехто називає світлими аланами.
Ріка Лімниця.

Ріка Лімниця.

   Але насправді, крім значення світлі, ще одним означенням назви “роксалани” буде назва “скелясті алани (олені). Слово “Лімниця” містить кореневі слова з санскриту: кореневе слово “lam” відноситься до вогню (полум’я) – flame … На берегах ріки Лімниця є багато каменів з кремнію. При кресанні одного каменя кремнію об другий вилітають іскри. Це могло послужити добрим поводом для виникнення метода добування вогню за допомогою крем’яного кресала. Цей метод добування вогню привів до виникнення поняття Куру, Кур, Кул – дотрипільського прото-шумерського знака вогню.
.
                                                                     Східна границя
– Поля Куру спочатку закінчувалась в межах південно-східних територій включно з Подільськими Товтрами.
Згодом роль східної границі стародавньої Курукшетри почала відігравати приморська умовна лінія між сучасними гирлами ріки Південний Буг , ріки Дністер і ріки Дунай по лінії сучасних портових міст : Миколаїв – Білгород-Дністровський – Ізмаїл. Дальше починалась низовина Кримської Атлантиди. В Індії також одна із сторін поля Куру закінчується узбережжям Індійського океану.
                                                          ПОНЯТТЯ АРАТТА І ЛЕМКИ.
   Прото-шумерський напис Аратти академік шумеролог Кифішин читав на гротах Кам’яної Могили, що знаходиться біля сучасного міста Мелітопіль, як “Лам Куру” – це можна перекласти, як полум’я Куру… Від іменника “полум’я” утворилось дієслово “палити”, синонімом якого буде дієслово “горіти”. А місцевість, де проживали племена, які поклонялись вогню, від дієслова горіти могла почати називатись “Горатта”, або привичніше по звучанню для нас – “Аратта”. Напевно від цього терміну “Лам Куру” і постала назва карпатської общини – “лемки”… Лемки є предками кімерійсько-скіфських племен роксоланів і їхнє походження треба шукати в найдавніших історичних пластах. По класифікації Геродота найстаршим сином Геракла був Агатирс, він же Ліпоксай. До племен Агатирса належали племена авхати, авгії – згадайте подвиг Геракла по чищенню авгієвих конюшень. Ці племена, лемки – майбутні роксолани, були творцями двох племінних формувань – шумерів і племен Аратти. Іншими словами лемки – це первісні роксолани, які придумали добували вогонь кремінним кресалом. Вони були предками шумерів і аратців – жителів Аратти одночасно.
 Для порівняння, подано і границі Поля Куру в Стародавній Індії:
                                                         Поле Куру в Стародавній Індії.
  Згідно ведійських джерел Стародавньої Індії (https://en.wikipedia.org/wiki/Vedic_period): найстаршої за віком – “Рігведи” (https://en.wikipedia.org/wiki/Rigveda), “Манусмріті”( Закони Ману )
 (https://en.wikipedia.org/wiki/Manusmriti), “Махабгарати” (https://en.wikipedia.org/wiki/Mahabharata, індійських пуран – усних старовинних переказів (https://en.wikipedia.org/wiki/Puranas) і других джерел встановлено границі Поля Куру.
Ці закони написали стародавні жерці індо-арійських племен, які прийшли в Індію із пра-України ще в 4-3 тисячоліттях до н.е. Згодом деякі з племен, зокрема племена з Пенджабу, здійснивши перед цим ашвамедгу (царські жертвоприносини коня), повернулись … Можна припустити, що місцевість Пенджабу, Курукшетри, Куруджангали і др., описана в цих стародруках, повинна зустрічатись і в сучасній Україні. І такі дуже важливі і дуже древні співпадіння є – зокрема на території Подільської Височини і Карпатського регіону, що доказує справжність її існування!
В Україні є аналог Пенджабу – це високогірна місцевість із старою назвою Жаб’є в Прикарпатті. Тепер це місто Верховина на Прикарпатті. Тобто на території України цар Куру (Горох) привів своє плем’я з високогірної місцевості Жаб’є, яка була первісною стародавньою Араттою, в передгірську територію Прикарпаття на межиріччя Дністра і Південного Бугу.
ТОТЕМ ПЛЕМЕНІ ПЕЛАСГІВ – ЖУРАВЕЛЬ, КУРУ, КОРОЛЬ (ШУМЕРСЬКИЙ ЛУГАЛЬ?, УКРАЇНСЬКИЙ ЛЕЛЕКА?). Тотем журавля символізував вогонь, який приручили стародавні племена.
   У “Рігведі” плем’я Куру – давнє індоарійське плем’я, разом із племенем панчали відіграло основну роль в становленні цивілізації долини ріки Ганги. Відповідником ріки Ганги на території України буде ріка Дніпро, на берегах якої також успішно розвивалась Трипільська Культура
Поле племені Куру і його границі в Стародавній Індії.

Поле племені Куру і його границі в Стародавній Індії.

       
   За стародавніми санскритськими рукописами – ведами і пуранами, цар Куру привів своє плем’я в Курукшетру з Пенджабу, тобто з Аратти (високогірна територія Індії). У “Махабгараті” ця країна спочатку мала назву Куруджангала  – “Ліс Куру”, згодом Курукшетра “Поле Куру”. Її столицею була Індрапрастха -“Престол Індри”.
Куру – лелека, журавель, лебідь.
                                                                 Північною межею
 Курукшетри з півночі була ріка Сарасваті,
                                                                 Південною межею
– ріка Дрішадваті, які течуть від Гімалайських гір.
Ці ріки належать до басейну ріки Ганги і не належать до басейну Інду-СіндуРазом ці дві ріки обмежували територію – межиріччя, або дворіччя.
По-українськи назви цих річок звучатимуть, як Сарасватиця і Дрішадватиця.
                 

Ар’яварта – межиріччя ріки Сарасваті (Гакра) і ріки Дрішадваті (Луні).

Ар’яварта – межиріччя ріки Сарасваті (Гакра) і ріки Дрішадваті (Луні).

                                         Межиріччя річок Сарасваті (Гакра) і Дрішадваті (ріка Лаванаварі/Луні).
    Ріка Сарасваті (Гакра) на санскриті означає “лебедовиця”, “журавлиця”, і що важливо, іранська форма назви Сарасваті буде Харахайвайті, тобто “Гороховиця” (Harahayvati or Harahvaiti or Huruhvaiti or Kuru-hvaiti). В Українській мові слово «горох» пишеться «горох» подібно до іранської форми написання “harah”. Англійською мовою «горох» пишеться “pea”, “pease”, або “bean”. Місцевість Курукшетра була кам’янистою територією. Тому очевидно, що українське слово «горох» також може означати кам’янисту територію, де було багато каміння у формі горошин (іранське слово “Harah” – племена ХОРВАТИ) і дуже вірогідно пов’язувати значення слова “горох” з поняттям “зерно” і виникненням примітивного землеробства, характерного для Трипільської культури. 
Ріка Гельманд (Helmand River), відома за Іранською Авестою, як ріка Гарахваті, або Гарахваіті (Haraxvatī and Harahvaiti)) – ідентифікована зі стародавньою рікою Сарасваті.

Ріка Гельманд (Helmand River), відома за Іранською Авестою, як ріка Гарахваті, або Гарахваіті (Haraxvatī and Harahvaiti)) – ідентифікована зі стародавньою рікою Сарасваті.

   Санскритське слово “дрішад” означає ”камінь”, тому ріка Дрішадваті буде українською звучати, як Кам’яновиця (яка тече по кам’янистій території). Англійською мовою «камінь» буде “STONE” – племена СЕРБИ. Між річками Сарасваті і Дрішадваті  древній звід “Законів Ману” – “Манусмріті” розміщує так звану Брахмаварту “Країну Брахми”, інша назва якої – Ар’яварта “Країна аріїв”. ( Закони Ману , ІІ , 20). (https://en.wikipedia.org/wiki/Āryāvarta )
Манусмріті говоритьКурукшетра, Матсья, Панчала і Матхура – це Брахмарші-Деша “Країна божественних мудреців”. За рангом Брахмарші-Деша друга після Брахмаварти.
Шістнадцять Махаджанапад  - найпотужніших і великих царств (500 років до н.е.)       By Avantiputra7 - Own work, CC BY-SA 3.0,

Шістнадцять Махаджанапад – найпотужніших і великих царств (500 років до н.е.)
By Avantiputra7 – Own work, CC BY-SA 3.0,

                    
                   By Avantiputra7 – Own work, CC BY-SA 3.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=33202412
Разом з Дрішадваті й Сарасваті знамениту Курукшетру за “Рігведою” , обмежує і
                                                            Третя річка Ашманваті – скеляста.
Санскритське “ашман”, “акман” також означає “скеля”, «скеляста». Англійською мовою «СКЕЛЯ» буде “ROCK” (племена рокс-алани, Ісус народився зі Скелі). Всі ці три річки характеризують Курукшетру, як кам’янисту територію.
Річка Асан (річка Ашманваті) в штаті Уттаракханд.

Річка Асан (річка Ашманваті) в штаті Уттаракханд.

Річка Асан (річка Ашманваті) в штаті Уттаракханд.
Річку Ашманваті ідентифікують з сучасною невеликою річкою Асан в індійському штаті Уттаракганд. (https://en.wikipedia.org/wiki/Asan_Barrage). Річечка Ашманваті аналогічна річці Лімниці в Карпатах. Ця річка була місцем «народження» племен лемки. Лемки якраз і були родоначальниками племен Аратти – аратців і шумерів.
.
Західною межею Поля Куру був Індійський Океан.
.
Пісня Квітки Цісик – Журавлі.
Kvitka (Kvitaslawa) Cisyk Kacey/Квітка Цісик ~ Cranes/Журавлі
https://youtu.be/I-2cly3gDh4
.
Використана література.
Wooley L. “The beginninos of ciwilization” – N.-Y, 1965. RV – Rigveda-Samhita. Vol.1. I.Haridvar, 1994. AV – Atharvaveda-samhita. Vol.1. I.Haridvar, 1995. SED – Sanskrit-English Dictionary. Delhi, 1993. OD – The Oxford Dictionary of English Etymology. New York, 1985. https://en.wikipedia.org/wiki/Main_Page https://translate.google.com.ua/?tl=fr… https://uk.wikipedia.org/wiki/Головна_сторінка Степан Наливайко ”Індійський міф. Український коментар”, Київ; – 2010.
Степан Наливайко “Українська Індоарика”,Київ: Євшан-зілля, 2007.
Сергій Наливайко “Етнічна історія Давньої України”,Київ.: Євщан-зілля.-2007.
А.Г.Кифишин “Древнее святилище Каменная Могила. Опыт дешифровки протошумерского письма 12 3 тысячелетия до н.е “, Киев 2001 р. ;
Ю.Шилов “Аратта. Шляхи аріїв”, Київ;
Ю.Шилов “Історична Аратта, чи археологічне Трипілля”, 2009 ;
Василь Кобилюх “Праукраїна і Санскрит”, Тернопіль: Мандрівець,- 2008. Булашов Г. «Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях». – К.:Довіра.-2016. Братко-Кутинський О. «Феномен України: Наукове дослідження». – 1996 рік Братко-Кутинський О. «Нащадки Святої Трійці. Генеза української державної символіки». – К.: Білий птах, 1992.
.

Comments are closed.